Сторінка:Богдан Остап'юк. Давній Тернопіль (1984).djvu/6

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ПЕРЕДМОВА

На початку 1950-их років почав поміщувати Богдан Остап’юк свої спогади, нариси з життя давнього Тернополя, зокрема тернопільських міщан, у нашій пресі: ”Свобода”, ”Новий Шлях”, ”Вільне Слово”. Але автора не задовольнило те, що все це було надруковане на газетнім папері, і йому кожної хвилини грозило знищення. Він зберіг ці часописні статті з думкою видати їх колись, якщо буде нагода, окремою книжкою. І ось по довгих літах його мрія здійснилася. Тернопільські земляки на шостому з’їзді восени 1983 р. вирішили, що спогади Богдана Остап’юка будуть надруковані окремою книжкою заходом та фондами Земляцького Об’єднання. І так маємо книжку, в якій автор випаровує з пам’яті картини, що вже ніколи не стануть дійсністю. Але в цій книжці Тернопіль стоятиме таким, яким він був колись, і нагадуватиме довгі-довгі роки його колишнім мешканцям та їх нащадкам золоту спадщину предків.

Автор — один з тих, що віддали своєму місту своє синівське серце і свою любов. Поклавши свої спогади на папір, він зберіг їх від того — як називав його Шевченко — Косаря, що стинає все, що попадає під його косу. Але автор знав, що його збірка не буде боятись нещадної коси. Нащадків колишніх тернополян і нетернополян українського роду вона за кожним разом перенесе у давні часи і заповнить їх серце тужливим чуттям. Пам’ять про минуле не може пропасти в душі народу без уваги на його сучасність.

Книжка настільки відрізняється від попередніх текстів, що вона поправлена і доповнена. Це література спогадів, її можна назвати просто такою, яка зберегла Тернопіль в очах автора від наймолодших його літ аж до часу, коли він попрощався з своїм укоханим містом. Тож у ”Давнім Тернополі” ви знайдете картини хліборобської праці на полі, красу подільської природи,