левих боргів „має більше ліврів по двадцять су, ніж минуло хвилин від смерти Ісуса Христа“. Цей „недоречний“ дотеп того самого дня переказано королеві і він дуже роздратував його. Доводиться викручуватись, щоб знову запобігти королевої ласки — і Бомарше викручується. Він бере на себе дрібні доручення напівдипломатичного, напівполіцайського характеру. Він уже має деякий досвід у таких справах: підчас свого річного перебування в Еспанії 1764-1765 року він зумів не то зреабілітувати честь своєї незаміжньої сестри, поважно зачеплену мадрідським журналістом Клявіхо (це й було за головну мету подорожі), а, крім того, попасти і в еспанські двірські кола, і до французького посольства у Мадріді, і навіть засватати еспанському королеві Карлові III нову фаворитку. Правда, незчисленні доповідні записки з питань еспанської політики, якими він, з власної ініціятиви бомбардував з Мадріду французьких міністрів, не мали жодних наслідків; зате він набув певних навичок у виконанні „двірських доручень конфіденціяльного характеру“.
Тепер навички ції йому придалися. Всю весну 1774 року він невпинно їздить між Парижем і Лондоном, з таємним дорученням — перешкодити виходові в світ образливих памфлетів на адресу Людовіка XV і особливо його фаворитки графині дю-Баррі, що друкуються в Лондоні французькою мовою при ласкавому невтручанні англійського уряду. Після довгого клопотання справу повелося налагодити: памфлети знищено, автора їх приборкано доброю доживотною пенсією (на ню він, мабуть, з самого початку й важив), король задоволений з служби Бомарше і готовий скасувати ненавидний вирок парляменту, але… 10-го травня 1774 року Людовік XV нагло вмирає з вітряної віспи, а його наступник, зрозуміла річ, найменше схильний брати на увагу послуги фаворитці свого покійного діда. Знову доводиться викручуватись. А що памфлетів проти нових короля й королеви покищо за кордоном не друкують, то Бомарше з недзвичайною зухвалістю береться на видумки: вигадує якогось Ґійома Анджелуччі, що нібито склав у Англії „Поважну пораду еспанскій лінії Бурбонів щодо їх прав на французький стіл, через брак безпосереднього наступника“, шантажує поліцію Людовіка XVI існуванням цієї вигаданої брошури, добувається секретного
