Тимчасом як граф накладає їй ток, серпанок і подає букет, дві дівчини співають такий дует:
Виспівуй, молода, про пана доброчинність:
Не хоче вжити він своїх на тебе прав;
Не втіху вибрав він, але нову повинність,
І мужеві тебе він чистою віддав.
Сюзана стоїть на колінях і підчас останнього віршу дуету тягне графа за плащ і показує йому приготовану записку, потім підносить ту руку, що від глядачів, до голови, де граф ніби поправляє їй ток, і передає йому записку.
Граф ховає її непомітно на грудях; кінчають співати дует, наречена встає і робить перед ним великий реверанс.
Фіґаро приймає її з рук графа і відходить з нею на другий бік сальону, коло Марселіни.
(Тимчасом танцюють другу частину фанданґо).
Граф поспішаючи прочитати одержану записку, надходить на берег сцени і виймає папір, але, виймаючи його, робить рух людини, що дуже вколола собі палець; він його трясе, притискає, ссе і, дивлячись на запечатану шпилькою записку, каже.Граф (тимчасом як він говорить і Фіґаро, оркестра грає піянісімо). Біс би забрав те жіноцтво! Вони всюди настромляють шпильок! (Кидає її на землю, потім читає записку і цілує її).
Фіґаро (що все те бачив, говорить до матері й Сюзани). Певно якась дівчинка всунула йому в руку закоханий лист. Він був запечатаний шпилькою, що нею він дуже сколовся. (Танці починаються знову).
(Граф, прочитавши листа, повертає його на другий бік і бачить там запрошення повернути печатку у відповідь. Він шукає шпильку долі і знайшовши її наостанку, приколює до рукава).
Фіґаро (до Сюзани і Марселіни). Від коханої істоти все дороге. От він підіймає шпильку. Ах! Смішна людина! (В цей час Сюзана обмінюється знаками з графи-
