Сторінка:Бомарше П'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu/142

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Фіґаро (наближається до нього). Так, саме для цього він має крила на спині; друже мій, що ви хочете сказати цією піснею?

Базіль (показує на Ґріп-Солея). Що показавши панові слух'яність, забавляючи добродія, що належить до його товариства, я теж зможу зажадати, від його справедливости.

Ґріп-Солей. Ба, паночку! Він зовсім мене не потішав тими мізерними пісеньками…

Граф. Чого ж ви просите, Базілю?

Базіль. Того, що мені належить: руки Марселіни; і я прийшов заперечити…

Фіґаро (посувається ближче). Чи давно добродій не бачили в обличчя дурня?

Базіль. В цю саме хвилину бачу, добродію.

Фіґаро. Коли вже мої очі так добре вам правлять за дзеркало, то пригляньтесь до ефекту мого пророкування: якщо тільки дасте знак, що хочете наблизитись до пані…

Бартольо (сміючись). Е, на що? Покиньте його, хай говорить.

Брідуазон (наближається між них). Чи-и, годиться, щоб два приятелі…

Фіґаро. Ми приятелі?..

Базіль. Яке непорозуміння!

Фіґаро (хутко). Що він компонує дурні арії для копели…

Базіль (хутко). А він вірші на кшталт газети…

Фіґаро (хутко). Шинковий музика!

Базіль (хутко). Газетний поштальйон!

Фіґаро (хутко). Педант з ораторіо![1]

 
  1. Ораторіо — музична драма релігійного змісту.