Фіґаро (наближається до нього). Так, саме для цього він має крила на спині; друже мій, що ви хочете сказати цією піснею?
Базіль (показує на Ґріп-Солея). Що показавши панові слух'яність, забавляючи добродія, що належить до його товариства, я теж зможу зажадати, від його справедливости.
Ґріп-Солей. Ба, паночку! Він зовсім мене не потішав тими мізерними пісеньками…
Граф. Чого ж ви просите, Базілю?
Базіль. Того, що мені належить: руки Марселіни; і я прийшов заперечити…
Фіґаро (посувається ближче). Чи давно добродій не бачили в обличчя дурня?
Базіль. В цю саме хвилину бачу, добродію.
Фіґаро. Коли вже мої очі так добре вам правлять за дзеркало, то пригляньтесь до ефекту мого пророкування: якщо тільки дасте знак, що хочете наблизитись до пані…
Бартольо (сміючись). Е, на що? Покиньте його, хай говорить.
Брідуазон (наближається між них). Чи-и, годиться, щоб два приятелі…
Фіґаро. Ми приятелі?..
Базіль. Яке непорозуміння!
Фіґаро (хутко). Що він компонує дурні арії для копели…
Базіль (хутко). А він вірші на кшталт газети…
Фіґаро (хутко). Шинковий музика!
Базіль (хутко). Газетний поштальйон!
Фіґаро (хутко). Педант з ораторіо![1]
- ↑ Ораторіо — музична драма релігійного змісту.