і нарешті живу без клопоту. Один великий пан приїздить у Севілью; він мене впізнає, я влагоджую йому шлюб[1], і щоб заплатити мені за те, що моїми клопотами має жінку, він хоче перехопити мою! Інтриґа, буря з цього приводу; я готовий кинутись у безодню, і в хвилину, як мав одружитися з своєю матір'ю, появляються мої батьки одне по однім. (Устає розпалюючись). Сперечаються; це ви, це він, це я, це ти; ні, це не ми; е! але хто ж? (Знов раптом сідає). О, дивний ряд подій! Як це зі мною сталося? Чому ці речі, а не інші? Хто призначив їх на мою голову? Змушений проходити шляхом, яким я пішов не знавши того, так саме як і вийду не хотівши, я накидав на нього стільки квіток, скільки дозволила мені моя веселість; я ще кажу моя веселість, а я й не знаю, чи вона моя, як і все інше, і навіть що таке це я, котрим я заклопотаний: збір без форми невідомих часток; потім злиденна дурна істота; маленьке жваве звірятко; хлопець гарячий до втіхи, що має повне замилування до веселого життя, справляє всяке діло, аби жити; тут пан, а там слуга, по тому, як подобається фортуні; честолюбний заради гонору, працьовитий з крайньої потреби, але лінивий… з насолодою! Добрий промовець, коли грозить небезпека, поет для відпочинку, музика при нагоді, закоханий, як нападе божевілля; я все передивився, всього переробив, все використував. Потім омана зникла, і — розчарований, і геть то розчарований!.. Сюзон! Сюзон! Сюзон! Якої ти мені завдаєш муки!.. Я чую ходу… хтось іде. Ось хвилина перелому. (Відходить до першої куліси з свого правого боку).
- ↑ Один великий пан і т. д. — натяк на зміст „Севільського голяра“; „великий пан“ звичайно, граф Альмавіва.
