Сюзана. Але говоріть тихо!
Фіґаро. Ця Сюзон, що її вважали такою чесною, що виявляла себе такою стриманою! Вони он там зачинилися. Я покличу людей.
Сюзана (закриваючи йому рот рукою, забуває підробляти голос). Не кличте!
Фіґаро (на бік). А, це Сюзон! God-dam!
Сюзана (голосом графині). Ви здаєтесь неспокійним.
Фіґаро (на бік). Злодійка, хоче мене піймати!
Сюзана. Треба нам помститись, Фіґаро.
Фіґаро. Чи ви відчуваєте гарячу охоту?
Сюзана. Я не була б жінкою! Але мужчини мають до того сотні способів.
Фіґаро (таємно). Пані, тут нема нікого зайвого. Спосіб женщин… варт усіх інших.
Сюзана (на бік). Як би я його відлатала!
Фіґаро (на бік). Це було б весело, до весілля…
Сюзана. Але що з такої помсти, якої не приправляє трошки кохання?
Фіґаро. Всюди, де ви його не побачите, вірте, що воно є під покриттям поваги.
Сюзана (вражена). Не знаю, чи ви щиро так думаєте, але ви кажете це неприємно.
Фіґаро (з комічним запалом, на колінах). Ах, пані, я вас обожую. Подивіться на час, місце, умови, і нехай досада додасть вам до приємности, котрої бракує моєму проханню.
Сюзана (на бік). Рука в мене горить.
Фіґаро (на бік). Серце моє б'ється.
