Його багате убрання в першому і другому актах є костюм двірського еспанського пажа — білий і гаптований сріблом; легкий плащ блакитний на плечах і шапочка з пір'ям. У четвертому акті він має корсаж, спідницю і ток молодих селянок, що його приводять; у п'ятому акті — уніформу офіцерську, кокарду й шпаду.
Бартольо. Характер і костюм, як у „Севільському голяреві“[1], він тут має другорядну ролю.
Базіль. Характер і убрання як у „Севільському голяреві“[2]; він теж має тут другорядну ролю.
Брідуазон повинен мати цю добру і відкриту самовпевність тварин, що позбулись полохливости. Його заїкування є тільки ще одна мила прикмета, що повинна заледве відчуватися, — і актор тяжко помилився б і грав би недоречно, якби шукав у цьому комізму ролі: він полягає цілком у суперечності поваги його стану із смішністю вдачі; і що менше актор його шаржуватиме, то більше виявить справжнього таланту.
Його убрання — костюм еспанського судді, не такий широкий як у наших прокурорів, майже такий як сутана; груба перука, ґонілья або мережевий комір еспанський на шиї і довга біла ліска в руці.
Дубль-Мен — одягнений як суддя, але біла ліска коротша.
Судовий пристав або альґвазіль — убрання, плащ, шпада Кріспена[3], але ношена при боці без ремінного паса. Не треба ботинок; чорне обув'я, біла перука, довга й завита в тисячу буклів, коротка біла ліска.
Ґріп-Солей. Убрання селянина, рукава відкинені назад куртка гарячого кольору, біла шапка.
Молода пастушка — убрання як у Фаншети.
Педріль — у куртці, жилетці, поясі, з батогом і в почтальйонських чоботях; сітка для волося на голові, шапочка кур'єрська.
Особи без мови — одні в убранні суддів, інші в селянській одежі, інші в лівреї.
- ↑ Убрання Бартольо в „Севільському голяреві“: „Чорний короткий, застебнений фрак; велика перука; брижі й рукавчики; чорний пас; коли не вдома, довгий червоний плащ“.
- ↑ Убрання Базіля в „Севільському голяреві“: „Чорний капелюх із спущеними крисами, підрясник і довгий плащ без брижів і рукавчиків.
- ↑ Кріспен — тип лукавого слуги у французькій (та італійській) клясичній комедії; отже, шпада Кріспенова — не панська а льокайська.
