Графиня. Бачите їх, пане графе, вони гадають, що я маю кредит, якого в мене зовсім нема. Але тому, що їхнє прохання не безпідставне…
Граф (у замішанні). Треба гадати, що воно дуже…
Фіґаро (тихо до Сюзани). Піддерж добре наші старання.
Сюзана (тихо до Фіґаро). Що не доведуть ні до чого.
Фіґаро (тихо). Все ж орудуй.
Граф (до Фіґаро). Чого ви хочете?
Фіґаро. Ясновельможний пане! Ваші васалі, зрушені скасуванням певного неприємного права, котре ваша любов до пані…
Граф. Ну, це право вже не існує; що ти хочеш сказати?
Фіґаро (лукаво). Що саме час, щоб чеснота такого доброго пана виблиснула; вона мені так на користь, що я хочу відсвяткувати її перший на своєму весіллі.
Граф (дужче в замішанні). Ти кепкуєш, друже! Скасування ганебного права є тільки порахунок із чесністю. Еспанець може бажати покорити красу запобігливістю, але вимагати першої, наймилішої прислуги, як рабської повинности — ах! це вандальське тиранство, а не признане право шляхетного кастильянця!
Фіґаро (держучи Сюзану за руку). Дозвольте ж, щоб ця молода дівчина, котрій ваша обачність оберегла честь, прийняла прилюдно з ваших рук дівочий ток, оздоблений перами й білими стьожками, ознаку чистоти ваших намірів. Присвійте цю церемонію усім шлюбам, і нехай хором співаний куплет нагадує завсіди пам'ять…
