|
Кажу я покірненько: |
Графиня. Тут є наївність… Навіть почуття.
Сюзана (кладе гітару на крісло). О, щодо почуття, то це такий хлопець, що… Ага, ось що, пане офіцере, чи казали вам, що, щоб підвеселити нашу вечірку, ми хочемо заздалегідь знати, чи прийдеться на вас добре одно з моїх убраннів.
Графиня. Я боюсь, що не прийдеться.
Сюзана (міряється з ним). Він мого зросту. Скиньмо спершу плащ (відстібає йому плащ).
Графиня. А як хто увійде?
Сюзана. Хіба ж ми робимо що лихе? Я замкну двері (біжить). Але я хочу подивитися зачіску.
Графиня. На туалеті моя беньєза[2].
Графиня. До початку балю граф не знатиме, що ви в замку. Ми скажемо йому потім, що час, потрібний на виготування вам патенту[3], дав нам ідею…
Керюбен (показує патент). На жаль, пані ось він! Базіль передав його мені від графа.
Графиня. Уже? То боялися втратити і одну хвилину (читає). Так поспішали, що забули притиснути свою печатку, (віддає посвідку).
- ↑ В. Самійленко залишив без перекладу останні три куплети цього романсу, бо вони реґулярно виключаються — за ініціятивою самого автора — в виданнях призначених для сцени. Наводимо їх у віршованому перекладі Гната Юри (Бомарше, Шалений день або Весілля Фіґаро, Вінниця, 1920):
6-й куплет.
Яку я безтямно люблю.
Кохання цього ніхто не розіб'є.
Пажу, о пажу, сказала царева
(А серце так билось, так билось),
Вгамуйте кохання шалене своє.
Стану вам, пажу, в пригоді…
7-й куплет.
Стану вам, пажу, в пригоді…
При нашій особі призначу пажем,
А потім… є в мене панна Єлена
(А серце так билось, так билось),
Дочка капітана, гарна як сонце,
Вас обвінчаю я з нею.
8-й куплет.
Вас обвінчаю я з нею.
„О, ні! Я не хочу… не хочу цього.
З терпінням несучи кайдани важкі
(А серце так билось, так билось),
Від тяжкого горя, кохаючи, вмру,
Хрещеної ж неньки я не забуду… - ↑ Беньеза — дамський чепець для туалету, з дрібними складками.
- ↑ Патент — диплом на офіцерський ранґ.
