Сторінка:Бомарше П'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu/96

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Це Фіґаро їх керує, а я не помщуся? (Хоче вийти в досаді).

Фіґаро (зупиняє його). Ви відходите, не давши наказа про мій шлюб?

 
СЦЕНА XXII
 
Базіль, Бартольо, Марселіна, Фіґаро, граф, Гріп-Солей, графиня, Сюзана, Антоніо, слуги графа, його васалі.
 

Марселіна (до графа). Не давайте наказа, вельможний пане! Перш, ніж зробити йому ласку, ви повинні вчинити нам справедливість. Він має зобов'язання до мене.

Граф (на бік). От моя помста.

Фіґаро. Зобов'язання? Якого роду? Висловіться.

Марселіна. Так, я висловлюсь, негіднику. (Графиня сідає в бержелку; Сюзана позад неї).

Граф. Про що йдеться, Марселіно?

Марселіна. Про зобов'язання шлюбу.

Фіґаро. Лист, та й годі, про грошову позику.

Марселіна (до графа). Під умовою одружитися зо мною. Ви великий пан перший суддя цієї провінції…

Граф. Заявіться до трибуналу, там я віддам належне право кожному.

Базіль (показуючи на Марселіну). В такому разі, ваша високість дозволить теж, щоб і я подав свої права на Марселіну?

Граф (на бік). Ага, от мій шахрай з листом!

Фіґаро. Другий такий же дурень!

Граф (з гнівом до Базіля). Ваші права! ваші права! Вам саме личить говорити переді мною, пане дурню!