західню (1886) та східню (1885). На Шлезьку працювало два захистні товариства. Від 1910 р. у Празі діяла «Národní jednota slezská», фактично «Шлезький Консулят». Не забувалося про словаків, що жили по той бік Ляйти в мадярськім ярмі. Їхні інтереси захищала — «Československá jednota» в Празі (1896). Велика чеська меншість у Доліш. Австрії, головно у Відні, мала свою допомогову установу — товариство «Komenský» (1872). Над цими спілками спеціяльно краєвого призначення домінувала загальна національно-просвітна централя — «Ústřední matice školská» (1880), що утримувала широку мережу чеських приватних шкіл. Загострення чесько-німецької боротьби наприкінці минулого століття, коли великонімецька пропаганда повела безоглядну протичеську акцію (з цього часу датується ганебний виступ відомого німецького історика Момзена, який закликав своїх земляків до разбивання «чеських черепів»), примусило чехів зосередити свою національно-допомогову акцію в одній установі. Так у 1900 р. в Празі повстала — «Národní rada česká», «як найвище організаційне національне об'єднання… для вирішення чеського питання в цілому». Справу національного захисту від самого початку ставили на практичний ґрунт національного самооподаткування. Воно переводилося, мовляв, плебісцитним шляхом, себто систематичними збірками щовечора у всіх прилюдних льокалях до спеціяльно призначених карнавок, або принагідно й масово під час ріжних національних урочистостей. Напередодні світової війни це давало річно коло 3 мільйонів золотих корон. Такий приблизно був загальний бюджет чеської нац. допомогової акції в той час. Лише бюджет «Ústřední matice školské» виносив річно понад 2 міл. корон. Її коштами утримува-
