Сторінка:Бочковський О. І. Нарід – собі (1932).djvu/29

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

нансову підтримку якнайширших кол жидівського загалу. Т. Герцль, що наразі думав зреалізувати свій сіоністичний плян з допомогою багатих меценатів, швидко переконався, що в цьому його проекті утопією була тільки ця надія на багатих і «сильних цього світу». Здоровий та живий національний рух може базуватися лише на підтримці всього загалу, а не на випадкових і мало певних меценатах. Також сіоністичний рух утримується здебільшого за рахунок незаможної жидівської маси, а не з меценатських дарунків жидівських мільйонерів.

Сіоністи поставили собі велике й тяжке завдання: колонізацію старо-нової батьківщини та відродження жидівського національного організму шляхом виплекання у ньому бракуючою селянського стану. Звідци клич земля, як провідний мотив палестинської акції. За висловом відомого сіоністичного діяча Усішкіна, земля — це, мовляв, Архімедова точка сіоністичної програми. Річ ясна, що здійснення її вимагало багато грошей на купівлю землі. Ось через що одним із перших актів сіоністичної політики після війни було заложення у 1920 р. «Палестинського Земельного Фонду» (Керен Гаєсод) з метою зібрати протягом 5 років квоту 25.000.000 фунт. стерлінґів, потрібну для здійснення колонізаційного пляну. Ці гроші гадалося одержати шляхом оподаткування всіх палестинофілів традиційним пдатком «маасер», себто, відрахуванням 110 від їхнього майна та доходів на протязі згаданого часу. Незабаром виявилося, однак, що ця палестинська «пятилітка» реально нездійснима в первісному плянуванню. Вже в 1921 р. треба було стати на реальний ґрунт щорічного бюджету, прелімінованого наразі квотою 1½ міл. ф. ст. В дійсності ж