з першої вкладки в 10 фунт. стерл. Але в 1902 р. з Галичини вийшла думка заведення для збирання грошей на цю мету відомих блакитних сіоністичних карнавок. Тепер їх функціонує 700.000. Щоденними вкладками по 20 сотиків вони річно дають мільйонові суми. Коли їх було 500.000, то вони давали 36 міл. кч. В 1931 р. в ЧСР було зібрано таким чином — 392.000 кч., які фактично склалися з 1 кч. пожертв, беручи на увагу, що в цій державі є 350.000 жидівського населення. Ж. Н. Ф. випрацював детальну й досить ріжноманітну техніку збирання грошей; отже: особистий податок (шекел), згадані карнавки, далі малі кешенькові карнавки, «золота книга», куди вписується ім'я жертводавця, що вніс одноразово 3000 кч. Саме начався п'ятий том цієї «3. К.». Цікавим є спосіб внесків через жертвування на палестинське «деревце»: 1 деревце коштує 50 кч.; 100 дерев — це садок, а 1000 — це вже ліс. В 1921 р. — Ж. Н. Ф. мав свої філії в 53 країнах. В 1927 р. жидівська молодь у Канаді, під впливом подорожи Усішкіна, зобов'язалася виплатити на цей фонд 1 міл. долярів. В 1930 р. Південна Африка приобіцяла на протязі трьох років зібрати 75.000 ф. ст. на колонізаційну мету. Підчас світової війни з цього фонду було видано 1.300.000 зол. фр. на сіоністичну акцію в Палестині. Лише ч.-сл. жиди (350.000) зібрали на цю мету протягом 1919–1931 р. р.: — 15.830.173 кч. Ж. Н. Ф. — це зразковий приклад плянової фінансової акції шляхом самопомочі. Без нього неможливо собі уявити колосальну сіоністичну працю, зроблену в Палестині, де жидівський піонер — «халуцім» — будує шляхи, школи, робітничі доми, шпиталі; закладає нові міста й села, плянтації та ліси; збудував власну політехніку й університет. Словом,
