відозва знайшла незвичайно живий відгомін по цілій Естонії. Негайно почали закладатися філії цього товариства у провінції та збіралися гроші. На протязі року згаданий Комітет мав 72 філії. Відгукнувся також братній фінський нарід. Грошовий чистий прибуток за цей перший рік виносив — 9.739 карб. 7 коп. Естонців було тоді щойно ½ мільйона.
Цей успіх спровокував бальтійських німців до рішучої контракції. Почали її пастори, використовуючи церкву для контрпропаґанди. Вони доводили, що естонці — селяне й через це вони не потребують ані середніх ані вищих шкіл. Німці казали: «естонський нарід замалий, та через це не має права на існування», Голова Естонського Комітету й відомий каменяр естонського відродження Гурт у звіті за перший рік діяльности цієї установи не лише рішуче заперечив всі ці ворожі арґументи, але при цій нагоді розвинув програму естонських національно-культурних змагань. Звичайно, доводи Гурта не переконали балтійських німців, але примусили їх лише до зміни тактики. Відтак свою руїнницьку роботу вони переводили вже естонськими руками. Кожен нарід і зокрема поневолений — має своїх яничарів-руїнників. Це або перевертні та ренеґати, або ріжні маніяки, то що, які нераз в імя бажання кращого свідомо чи несвідомо нищать добре. Коли Остзейські німці побачили, що їхня ворожа пропаганда в пресі та на зборах не досягає мети, а навпаки ще підбадьорує та об'єднує естонський національний табор, тоді вони знайшли естонського селянина «П'ярта Суійю, людину майже неграмотну, від імені якого велася далі полеміка в пресі проти власної естонської школи. Цей «Pärt Suija доводив своїм землякам, що естонським селянам не потрібна жадна
