ти на шлях фінансової самодопомоги. Піонером цього діла був заслужений національний «будитель» негрів небіжчик Буккер Т. Вашінґтон. В дитинстві ще невільник, свідок «сецесійної війни» за визволення свого народу, відтак захоплений самоук і врешті провідник чорного племени в Америці, що шляхом масової освіти та господарсько-технічного вишколення хотів привести його до «обіцяної землі» власної свободи — ось головні етапи подивугідного життя цього чорного Т. Шевченка, так чудово описаного ним у знаменитій його «Автобіоґрафїі». Ніколи не забуду, з яким палким захопленням Буккер Вашінґтон у 1910 р. старим дідусем, мовляв, на порозі вічности, з'ясовував і захищав справу американських муринів у Празі. З іменням його зв'язанна одна з найбільших культурних установ в Америці, сьогодні на цілий світ славетний Institut of Tuskegee (Alabama), фактично чорна технічно-господарська Академія. Заклав її Буккер Вашінґтон в 1881 р. майже з голими руками, маючи до диспозиції від штату 2000 дол. та репрезентуючи у своїй особі цілу професорську колеґію цієї школи. В 1901 р. ця школа уявляла із себе мале «університетське місто». Вона мала 50 будинків, з яких 47 збудували власними руками (тільки під керовництвом фахівців) її слухачі. Взагалі в цім муринськім Інституті обов'язує засада: «не тільки за власні гроші, але й своєю працею». «Для центральної будівлі — пише Ж. Фіно, автор відомої монографії «Забобони Раси» (1921) — було вжито 800.000 цеглин, зроблених руками учнів Чюскеджі». Взагалі всі ремісничі праці, зв'язані з розбудованням цієї установи, також електротехнічні та навіть інсталяція великих машин (125 HP) — все це зробили власними руками самі слухачі, опла-
