Цю сторінку схвалено
ти чорнити рук” і пішла геть. Хутко прийшла до яблуні, а ця кликнула:
— Ох, ізтряси мене, ізтряси мене, яблука вже всі доспіли”.
Вона підповіла:
— „Чого доброго впаде мені якесь на голову” — й пішла далі. Коли прийшла до Баби Зими, не боялася її, бо вже відала за її величезні зуби й найшлася в неї. Першого дня вона дбала, щоб бути пильною та слухала Баби Зими, думаючи про те золото, що їй подарує, другого дня стала лінивіша, третього ще більше, не хотілося їй і встати вранці. Не стелила вона ліжка Бабі Зимі й не трясла постелі, щоб аж піря летіло. Баба Зима хутко втомилася і вимовила їй службу. Ледащиця рада була, гадаючи, що оце впаде їй золотий дощ; Баба Зи-
