Цю сторінку схвалено
— Хата певно буде моя!
Найважче приходилося шермареві, бо заки вивчився орудування шаблею, то сам нераз був зранений до крові. Але завжди думав собі:
— Мушу терпіти, як хочу мати хату!
По трьох роках в означений день вернулися всі три брати до рідної хати і привиталися з урадуваним старим батьком. Потім посідали перед хатою і кожний став надумуватися, яку штуку має показати батькові, щоби дістати хату.
Та коли вони так сиділи, нагло надбіг полем заяць. Тоді голяр кликнув:
— Ох, це заяць біжить, наче би я його замовив!
По тих словах він скочив на рівні ноги, вхопив свою тарілоч-
