Перейти до вмісту

Сторінка:Брати Грімм. Казки й байки (Краків, 1940).djvu/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— І це незла штука! — сказав батько. — Не гірша від тої, яку показав твій брат, голяр. Тепер не знаю, кому з вас двох записати хату!

В тій хвилині надійшла хмара і почав падати зливний дощ.

— Тепер уважай, батьку, що я потрафлю! — сказав шермар.

Він станув серед подвіря, вийняв свою шаблю з піхви і почав нею вимахувати над своєю головою так скоро, що шаблі й не було видко, а на його голову не впала ні крапля дощу.

Батько счудувався цею штукою найбільше і закликав:

— Ти виграв! Хата твоя!

Але всі три брати дуже любилися і лишилися всі в батьківській хаті. Вони жили ще довго в щастю і добрі, бо своїм ремеслом заробляли собі на добрий прожиток.