зараз, то я скажу приступом взяти дім. Тоді всі згинете.
— Прібуй! Знаєш, що маємо добрі рушниці і добре стріляємо. Як тобі миле життя цього хлопця, то не позволь нікому лізти на хату, бо з хлопцем станеться це, що сталося з його батьком. Прийди вранці, то побалакаємо.
Отаман бачив, що не виторгує нічого, то й пішов. Товариство пішло спати, лиш Мортон лишився на подвірю. Підійшов до задного муру і став общупувати його. Мур був з каменю ліпленого з глиною. Мортон виймив ножа і почав при самій землі вишкрабувати глину з-поміж двох каменів. Насамперед під сподом, потому по боках. Не довго мозолився. Виймив один камінь, другий, третій. Зробив діру. Камінчики, що були над дірою відлітали, як трохи підважив їх ножем. Мортон відкришив таку діру, що сам нею пропхався на другий бік муру. За муром була гуща з рожевих кущів. Мортон взяв на право і хильцем зайшов під задній мур отаманового подвіря. Став довбати ножем і видовбав діру. Впевнився, що каміння над дірою відкришується таксамо легко, як у першім мурі, заложив діру знову камінчиками і вернувся на перше подвіря. Тут також заложив діру в мурі. Пішов до хати, збудив Юрка і виславши його на подвіря вартувати, ліг спати. Спав лиш годину. Було ще зовсім темно, як він устав. Розбудив Сивенького й каже:
— Пашо, я голоден.
— Ще є трохи козини й кілька дактилів. Зїджте і дайте мені спати. І ви спіть, бо скоро зазоріє, будемо мати роботу. Прийде напасть
139
