чого. Мій взагалі без вартости, бо я в Адані не маю ні грошей, ані знайомих. Листа льорда треба написати інакше й інакше заадресувати.
— Добре. Покищо ваші листи будуть у мене. Як підїдемо до Мерсіни, виладуємо вас на беріг і тоді твій товариш, нехай буде, що він льорд, напише нового листа. Коли ти не маєш в Адані грошей, то льорд заплатить за тебе.
Ушкал вийшов.
— На чім стало? — Мортон запитав.
— Стало на тім, що поїдемо до Мерсіни. Ви маєте по окуп написати нового листа до Адани. До того мабуть не прийде, бо міркую, що ми будемо на волі, ще заки підпливемо під Мерсіну. Ваш яхт дістанемо назад у наші руки… причалимо до устя ріки Сейгун, при якій лежить Адана. Звідти ви підете вашим шляхом, я піду, як ви це самі радили мені, з Адани в глибину Малої Азії, щоб віднайти оселю моїх запорожців. Буду мати двох товаришів, моїх земляків.
— Звідки візьмете їх?
— Вони сидять під нашими дверми. Покищо, вони ще в службі ушкала. Завтра-позавтра будуть нашими спасителями і товаришами.
— І добре вийдуть на тім. Заплачу.
Яхт плив дальше. Коли смерклося, до каюти увійшов Нуман. Приніс вечеру. Нахилився до вуха Сивенького і шепнув:
— Ефенді! Завтра досвіта мусить усе рішитися. Ми тоді будемо недалеко Мерсіни. Вас висадять у місці, віддаленім три милі від Мерсіни. Там будете мусіти зладити нове письмо в справі окупу. Боюся, що хоч прийде окуп, вас не пустять на волю. Брат отамана пізнав вас, бо колись служив під вами, як ви ще були
32
