— Борони Господи! — скрикнув Місах з жахом. — Можливе, що за мною йде погоня. Я вмисно засів тут, на боці від шляху, щоб погоня пішла далі, лишаючи мене за собою. Стріли справили б погоню просто сюди. Як хоче полювати, нехай іде з луком.
— Він лука не має.
— Дістане від мене.
Місах встав і пішов до табору.
— Ви стріляєте з лука? — спитав Сивенький Мортона.
— Кожна дитина втне таку штуку. Але чи вцілить, то друге питання.
— Місах каже, що за ним іде погоня, отже стріляти з рушниці в сусідстві його табора небезпечно. Він пішов принести вам свій лук.
— Спробую.
Місах приніс лук і пару стріл. Показав Мортонові, як ціляти і цей відійшов пробувати щастя тою старинною зброєю. Місах сів біля Сивенького і став розказувати:
— Мій батько помер, але не своєю смертю. Погиб від скритовбивчої стріли. Зараз по похороні мого батька валі проголосив беєм мого стрия. Я зразу домірковувався, потому й провідав, хто вбив мого батька. Знаючи, що як пімщуся, то заплачу за це власним життям, я заздалегідь приготовив утечу. Увесь свій маєток я продав. Жінку й обох синів я вислав наперед під опікою найвірніших із служби мого покійного батька. Запевнившися, що ніхто не знає, куди вони поїхали, я запросив убивника мого батька до себе. Скоро прийшов, я його за горло і повалив на землю.
„Ти, собако“, кричу до нього, „вбив мого
65
