„Ага! — каже раз віт до чорта — я цїлком забув, що у нас завтра правибори. Чи ти тямиш, що маєш за мене робити в громадї вітівську службу?“
„Знаю — відповідає чорт. — Що прикажеш?“
„Маеш завтра перевести правибори — каже віт. — Наше село дає трох виборцїв. Староста казав, що у нас має вийти арендар, учитель, але не той старший Русин, лише той молодший. Я вже зробив половину, бо до лїсти, котрої я не виложив в громадї, я не вписав кількох головних, радикальних аґітаторів, а за те втягнув кількох мерцїв, малолїтних жидів і двірских форналїв, що не мають права голосованя. Уважай, щоби за нїяку цїну не допустити до голосованя тих, котрих нема в лїстї, а за небіжчиків мають голосувати другий раз ті жиди і форналї, що вже раз голосували. Найлїпше зробиш, як комісаря заведеш до села так, щоби нїхто єго не видїв і переведи правибори з самими хрунями. Село не знає коли мають бути правибори, бо я того не оголосив. Як люди що пронюхають, то зберуть ся в громадській канцелярії. Тодї ти заведи комісаря до двора і там роби вибори.
Чорт надяг на себе вітівське шматє і кожух, (віт, що подавав ся в містї за подільского пана, носив ся вже по панськи) і стрибнув над раном
