|
БУКОВИНА. Виходить що тижня в пятницю.
|
Редакция і Адмінїстрация Оповіщеня і прилоги |
Ч. 6.
Рочник VIII.
Чернівцї, дня 7-го (лат. 19-го лютого) 1892.
Загально звістно, що п. Наталїя Кобриньска скликала дня 1-го вересня 1891-го року, збір галицких і буковиньских Русинок. Сей перший збір руских жінок відбув ся в Стрию; межи иншими ухвалено также подати петицию до ради державної, щоб дозволено вступу жінкам до унїверситетів і основано бодай одну женьску ґімназию. Збір ухвалив, щоб п. Кобриньска і Євгенія Ярошиньска займились поданєм петициї до ради державної, що в своїм часї й стало ся. Що принесло нам те поданє, видно із стенографичного протоколу з засїданя палати послів, дня 8-го сїчня с. р. Жаль лиш, що жаден руский посол не обізвав ся, щоби спростувати референта в тій справі, ґр. Кавніца, котрий говорив о „галицких і буковиньских товариствах жіночих“, не згадуючи при тім, що се Русинки подали ту петицию. А Русини посли знали о тім, що то говорить ся про петицию Русинок, бо засїдало їх аж двох в комісиї петицийній.
Ґр. Кавніц говорив після стенографичних протоколів так:
„Позволю собі реферувати рівночасно про дві петициї, котрі менї віддала комісия петицийна, а котрі дотикають справи порушеної вже 1890-го р. і в сїй палатї прихильно порішеної. Се петиция товариства для образованя женщин „Minerva“ в Празї о дозвіл вписуватись жінкам на медичні і філософичні видїли австрийских унїверситетів, і галицких та буковиньских товариств жіночих (має бути галицких і буковиньских Русинок) о допущенє жінок на унїверситет і основанє ґімназиї для жінок.
Справа, що нас тепер обходить, стала пекучою вже від половини столїтя по всїх цивілїзованих державах та порішена в богато европейских і американьских державах в сей спосіб, як того домагає ся в отсих петициях. Богато управ державних старало ся при помочи приватних осіб і товариств, щоб жіночій половинї роду людского отворити для єї образованя і удержаня в значіню суспільности ті самі дороги, які стоять отвором для мужескої части населеня.
Іменно петиция галицких і буковиньских жінок малює зворушоючо становище жінки у тих в східних околицях, поклавши головну вагу на сю обставину, що в тих сторонах промисл не розвинув ся ще так сильно, щоб много жінок могло віддати свої сили при роботї в тім фаху, як се звичайно дїє ся в більше культурних сторонах західної части нашої держави і Европи.
Але также і з нашої вітчини заносять таку саму просьбу перед високу палату, а се була ческі товариства жіночі, котрі в 1890 р. своєю петициєю дали перший почин порушити сю справу в тій палатї. Висока палата прихильним полагодженєм петициї в 1890 р. заявила свою жичливість для тої справи; придїлила также богато дотичних резолюций, іменно резолюциї посла Адамка, комісиї буджетовій для прихильного розслїду і порішеня, длятого надїю ся, що тепер для сих петиций буде така сама прихильність.
Специяльний предмет, до якого відносять ся отсї дві петициї, є допустити женьску молодіж до медичних і філософичних студій та до фармацевтичних курсів на австрийских унїверси-
