і грузну та отчайдушну постать. Він також був у німецькій червоній гвардії, він одбивався поруч з Йоішесом, кращим ватажком спартаківців, що тепер похований поруч з Карлом і Розою. Йоішес упав, а Леов зостався живий.
К. Лібкнехт 6 років.
Леов нас проводить на кладовище. Далеко з краю міста — велике місто мертвих і в одному з кутків його лежить фаланга без хрестів, але з вінками червоних квітів. Тут, між иншими, могили з кам'яними плитами і написами Карл Лібкнехт і Роза Люксембург. Якось не віриться, що за два аршини під тою плитою лежать струхлілі клітини тих людей, чий голос гремів і розум міг так гостро бачити хід суспільного розвитку. Десь от-тут всього два аршини — вони самі, голос яких лунає ще й зараз працюючому люду, хоч джерела звуку й пересохли.
А вдома у Лібкнехта його дружина розповідала про ніжну, але тверду вдачу чоловіка.
