Сторінка:Васильченко С. Левень (1918).djvu/6

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

сидить, та попелом пересипається. Не вмиється, не розчешеться, за діло не візьметься. Сміялися люде з нього і продражнили Левнем. Раз і каже батько до матері.

— Викохали ми сина здорового, як гора, та й не маємо з нього користи — тільки сором од людей. Краще б було, колиб зовсім його ми не мали.

І нарадились вони позбутись свого Левня.