Сторінка:Васильченко С. Осетинські казки (1919).djvu/38

— Збий свого людоїда, тоді підожду.

Як вихне кривенький коник ногами — полетів з нього Велетень за гори. Упав на каміння, та й на смерть розбився.

Тоді передній коник стишився, піджидає свого кривого брата.

Приїхали вони до дому до Чарівної Кози, та й стали жити, як перше жили.

А рябенькі коники служили по правді.