Цю сторінку схвалено
сон і бубонить щось. Їй і смішно, й сердито. Не втерпіла, щоб не зазирнути під стіл. Нічого не було там; самотно дрімав тільки на стіні чи павук, чи муха. Поскладала папери, підійшла до вікна.
Як і перше, химерними скелями темніє хутір; степ хвилює тінями, миготить, немов палає ввесь у темному полум'ї. А небо вже инше: насунулось, як чуже, світить пізніми зорями. Далеко, мабуть, ніч упливла за той час, догорає, — тільки причувається, немов подекуди шугають ще гарячим приском невидимі іскри.
