Цю сторінку схвалено
ташувалася в зарослому, дикому привіллі, розсипалася по гіллях, по кущах. Десь у тернику один старанно повторяє якийсь етюд, другий на верху дикої груши кидає в місячні високости величню імпровізацію, а ще один, заховавшись в глушавині колючої дерези, захоплено чеше, аж захлюпається селянське алегрето:
„Терла льон, терла льон,
Та й на терлиці…“
Підійме Середа угору сиву бороду, пролупається — прислухається, заляскає в долоні, почне шугати:
— А киш! А го-го! Щоб на вас!..
І знову дрімає над книгою, бубонить крізь сон:
„Матері не гуляйте, дочок доглядайте, бо як каже апостол Павел…
…Дихне вітерець, прокинеться верховіття тополеве, залупотить, мов старці більмами лискучим проти місяця листом і знову в сон.
