|
Пан Олізар — молодий ліберал. Економ — розумний, похмурий і
Хурщик, з прив'язаною бородою. Старий пан, з паралізованою ногою. Чиновник. Діється на Поділлі на початку XIX століття.
|
Темно. Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини. Ліс. Старий гіллястий дуб. Під дубом на галявині з дощок довгий стіл. За столом сидить Кармелюк і його гості, селяни: чоловіки, жінки. Тута-ж кілька душ гайдамаків. Стіл застелений килимом. На столі дорогий посуд, наїдки й напитки. Гості п'ють до Кармелюка, примовляючи:
Гості: За ваше, отамане, здоров'я. Пошли, боже, вам вік довгий, а за вами може й ми не загинемо.
— Поздоров, боже, отамана, то може й та голота дождеться чогось кращого.
— Хай живе наш отаман на радість бідному людові і всім панам на страх.
— А що вже будуть згадувати того Кармелюка, то й поки їх життя — не забудуть.
— І діти й онуки будуть пам'ятати…
— За ваше здоров'я, отамане.
Кармелюк. Спасибі-ж вам, дорогі гості, що не погордували розбійником та його хлібом-сіллю.
