Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 3 (1927).pdf/220

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Чиновник (зляканий, стурбований, виходить наперед, розставляє руки). Мужички, так не можна. Так ви самі собі кайдани куєте. Самоправно судить немає такого права. Одповідать будете.

Люди (в розпалі): Та що там слухати його: тепер вони його оборонять, бо він в одно з ними.

— Тепер він їм потрібний.

(До Кармелюка):

— Кажи нащо людей дурив. Нащо про волю брехав? Нащо людей у Сибір позагонив? Кажи.

— Та що тепер говорити з ним. Собаці — собача смерть — бийте його.

Натовп знову поривається до Кармелюка, чиновник безпорадно махає руками, щоб спинити. Пан Стась рішучо виходить вперед. Заступає чиновника.

Пан Стась. Не розумію, чого там панькакатись з ними, (До людей). Назад. (Стріляє з пістоля. Всі одступають назад. Тиша). Що це таке? Бунт? Що ви гадаєте, я вам ради не дам? (Гукає в бік). Остап, сідлай коня, біжи в місто по військо? (До людей). Хіба я не знаю, що самі ви бунтарі, розбійники — тільки все валили на Кармелюка. Я всіх вас із вашим смердячим кодлом на Сибір спроважу. В ланцюги закую. Бунт? Геть шапки!

Люди стривожені заворушились, перезираються.

Пан Стась (люто). Геть кажу шапки! (Збиває з голови одного шапку, инші швидко один по одному теж скидають шапки). На коліна! (Перший ряд — озирнулись один на одного. Мнуться). Що одвикли? Забули? Ставай — гірше буде. (Один стає, за ним другий, третій і весь натовп падає на коліна, як скеля). Три дні будете стояти тут, землю будете їсти, дітям закажете як бунтувати.