це так поверхово! — Іще вас запитаю, як ви думаєте: для наших із вами карих очей наші дами так екстренно ще з вечора вхопились мить і гладить?
Корецький (нетерпляче). Ну?
Коломієць. Ну, от я вам і кажу: не зайде ще сонце, як тут буде їх повнісінько в кімнаті і по справам і без справ.
Корецький (позіхаючи). Це, скажемо, так: офіцерня до жінок народ спритний, — зразу рознюхають, де є яка панна чи жінка. (Сміється). Як це ви зразу все це заздалегідь зміркуєте?
Коломієць. Ото-ж бо то і є… Я вже у вікно загледів, як один юний серцепожиратель у касці посилав у слід панні Лізі саме ніжне з возведєнієм очес к небесам і приложенієм руки до серця зітхання… (Павза; глибоко зітхає). Тікать? — але куди втечеш? До своїх через фронт — нема чого й думати, в город тепер теж не пройдеш: скрізь на мостах стоїть варта… От прокляте становище!
Корецький (байдуже). Нічого, буває і гірше…
Коломієць (кидає на його гострий погляд). Ви думаєте?
Корецький (позіхаючи). Людям траплялося ще й не так.
Коломієць (дивиться на його пильно). Людям усяк траплялося… (Трохи ядовито). Але дивіться, щоб і вам теж чогось не трапилось, як унадяться сюди золотопогонні гості.
Корецький (швидко). А я їм що винен? Я, слава богу, не український студент, чого мені боятися?
Коломієць. Ні, я не про те, шановний до-
