Цю сторінку схвалено
сп'янілий од радощів. На ньому одежа зімнята, в соломі, в пилюзі. Він спиняється на порозі, урочисто починає співати; диригує руками, головою, сміється, моргає: „Ще не вмерла Україна, і сила, і воля! Ще нам, браття молодії“…
Всі (радісно). Микола Федорович! Ну, як-же ви себе маєте! Як вас бог уберіг! — Де ви ділись, були? — Куди ви це сховалися?
Коломієць (обриває спів, швидко, весело). Під рундуком лежав! (Знову починає співати в тому-ж настрої). „Усміхнеться доля!..“
Всі. Ну, що? — Ну, як? — Далеко загнали доброволяців? — Що вони, тікають з города?
Коломієць (крутить головою, робить енергійний рух руками). „Згинуть наші воріженьки“…
Пані Корецька. Як-же ви убралися! (Обтрушує на ньому солому. Корецький хапає щітку, чистить на ньому одіж. Ліза розправляє його фуражку).
ЗАВІСА.
