Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 3 (1927).pdf/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Савка. Василино, зажди… Куди ти?

Олена. Мамо!..

 
XVIII.

Дід Кирпіль (виходить із клепачкою). Що тут таке? Що тут за шум?

Василина. Діду Северине, придержте мені оцього голінного!

Дід Кирпіль. Ага! Це той пробий-голова Тиміш. Я його давно знаю! (Розставляє руки, переймає Тимоша. Зчиняється гамір).

Василина (захоплено ганяється з рогачем за Тимошем). Та ти-ж таки не втечеш од мене! Ні, не втечеш!

Тиміш (ухиляється од неї і од діда, вспіває разом з тим пританцьовувати і приспівувати).

Гоп, Сидір з невісткою,
Як опече кописткою…

Олена (плачучи). Ма-амо! Мамо! що бо ви робите! Сорому вам немає! Зчинили отаке серед ночи! Це-ж завтра й на вулицю не виходь. Острамите на все село, ославите! ма-амо!

Савка (вертиться на всі боки). Василино! Ось покинь, кажу, Вас… (До Тимоша). Тимоше! Слухай сюди. (До діда). Діду Северине — ідіть зараз гукніть… (До Олени). Та чого хоч ти скиглиш тут? Чи тобі заціпить сьогодні! (До Василини). Та ти чуєш, чи ні? Тим… Олено… Чи то пак: тьху! Василино!

(Гамір збільшується. До гомону приєднується соловей).

Савка (голосно). Годі! Та годі, кажу! (Кричить із протягом). Тьху на вашого батька!.. (Кидає