Там, де багато гір і долин, де ростуть ліси густі, непроходимі, колись жив собі стрілець та його жінка. Були вони вже старі, а дітей не мали. Коли дав бог їм сина — пораділи старі, покликали гостей і гуляли сім днів і сім ночей.
Пестять та жалують вони хлопця, оленячим мозком годують, а він росте та завдає їм жалю. Чужі діти на полювання їздять, конем грають, а їх здоровань на смітнику сидить та попелом пересипається. Не вмиється, не розчешеться, за діло не візьметься. Сміялися люди з нього і продражнили Левнем. Раз і каже батько до матери:
— Викохали ми сина здорового, як гора, та й не маємо з нього користи — тільки сором од людей. Краще-б було коли-б зовсім його ми не мали.
І нарадились вони позбутись свого Левня.
Виряджається батько на полювання та й Левня бере з собою.
Побрали вони рушниці і пішли в гаї. Ідуть вони, та й ідуть, та й ідуть. І зайшли в такі нетри, що й світу не видно. Тоді й каже старий стрілець:
— Отут ми, сину, розійдемося: ти підеш в один кінець, а я піду в другий. А як при-
