няв відразу. Одчинили потім залізні двері й увійшли в кімнату. Все, як казали велетні, так і було: в кімнаті повно всякого добра, а посередині стіл з усякими стравами й напитками. Скільки не пий, скільки не їж, то їх і не позначиться.
Вклонилися велетні Левневі, подякували йому, а що обіцяли, оддали. Виходить Левень з кімнати та й бачить, що біля дверей лежить черевичок. Підняв його, а він — золотий. Взяв його, сховав у кешеню. Вийшовши на прогалину, прослав шкуру та й сів на неї. Шкура піднялася вгору-вгору та й понесла його понад гаями, понад болотами, понад високими горами.
Летить він та й летить. Захотілося йому їсти. Осів він в одному селі, увійшов до крамнички та й каже що-небудь йому продати. А замість грошей дає золотого черевика. Крамар подивився на того черевика та й каже:
— Хоч я бідний чоловік, та не хочу тебе одурити: дорогий це черевик і не можу оплатитись я за нього всім добром моїм. А єсть у нас дуже багатий купець. Піди до нього — може він купить.
Пішов Левень до багатого купця, показав йому свого черевика.
Глянув купець на черевика та й каже:
— Добудь пару до цього черевика, оддам тобі все моє добро, всі мої крамниці з крамом і з слугами, тільки сіряк собі оставлю; візьму, в чому стою, за руку свою жінку й піду звідціля, а ти будеш паном над усім моїм добром.
Тоді взяв його до себе в кімнати, напоїв, нагодував, ночувати оставив. Вранці Левень
