19
ТАЛАНТ
— Дарма, — похмуро, кусаючи губи, кинула Тетяна.
— Завіса — з драних ряден, дзвонять у битий чавун…
— Дарма — горить, як у огні, на місці не всидить…
— А що найцікавіше, — так це музики, — допікає Андрій: — рудий Гаврило дирчить у рубель качалкою, а кривий Микола, як у бубон, вибиває в заслонку.
Не втерпіла, — як вітер схопилася з місця, ображено, гаряче:
— Неправда, неправда, ви-ж самі знаєте, що це на нас вигадали таке вороги наші…
Андрій Маркович зареготався удоволений.
Тетяна засоромилась, далі сама засміялась:
— Ой, вже мені оцей Андрій Маркович, може хто-б і не знав, так зразу все викаже.
— Ехе-хе! — зглибока зітхнув Андрій.
— Знаєте, — без жарту промовив він до мене і показав очима на Тетяну, — як зробить у „Заступнику мій“ — оте соло: „тру-у-уд і болізнь“… хрест мене бий — як снігом сипне по-за спиною.
Тетяна вдячно подивилась на Андрія; засоромившись, опустила вії.
— Е, ви ще не знаєте нашої Тетяни… От хоч-би…
Далі живіше, моргнувши оком: — Тетяно Гнатівно, а ну ось отієї.
Андрій узявся в боки і:
Ой послала-ж мене мати
Зеленого жита жати…
Почервоніла.
