Сторінка:Василь Чумак. Заспів (1919).djvu/33

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Хто так тихо прийшов — невідомий,
оповитий серпанком утоми, —
коли місто мовчало
ночами?

Зашептали розлогі вітання,
і шептала — пливла до світання
зачарована хвиля
гілля.

А як брязнули проміні сонця —
чи не бачили шиби віконця
за хвилину любови
крови?

Хто так тихо прийшов — невідомий,
оповитий серпанком утоми, —
коли місто мовчало
ночами?

33