Цю сторінку схвалено
Хто так тихо прийшов — невідомий,
оповитий серпанком утоми, —
коли місто мовчало
ночами?
Зашептали розлогі вітання,
і шептала — пливла до світання
зачарована хвиля
гілля.
А як брязнули проміні сонця —
чи не бачили шиби віконця
за хвилину любови
крови?
Хто так тихо прийшов — невідомий,
оповитий серпанком утоми, —
коли місто мовчало
ночами?
33
