Сторінка:Василь Чумак. Заспів (1919).djvu/46

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Ряд хаток: пошарпані, подерті,
мов старесенькі бабусі похилились:
кіллям стіни затрухнявілі підперт,
щоб од вітру не звалились.

— О, народе! Чи ти бачив сонце:
хоч один тонюсенький проміньчик долі?
— Де ж? Ганчіркою забите в нас віконце.
Голі й босі. Босі й голі.

46