Перейти до вмісту

Сторінка:Василь Чумак. Революція (1920).djvu/16

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Він угадав, той велетень — народ,
Свою мету й прямує навпростець,
І кожен бій його сердець.
Віщує сонце між негод.
Іди-ж, іди, великий і святий!
Твої шляхи так вільно розляглись,
Твої пісні сріблисто розлились,
В твоїх піснях — вогонь мети.