I
Риємо-риємо-риємо
землю, неначе кроти;
з кутів плазуємо зміями,
сіємо-сіємо-сіємо
буйні червоні цвіти…
Бурями сійтеся, бурями,
маки-червоні вогні:
там по-за ґратами-мурами
тінями сірими-хмурими
ранки конають ясні.
Вдаримо гучно ми дзвонами —
всесвіт обійде луна —
кинемо вільно червоними:
— Владарі світу з коронами,
вже не потрібні ви нам!
