усїх орґанїзмів, а температури висше 50° не видержить жаден орґанїзм, бо при нїй стинає ся білковина. Та про те чиж можемо ми твердити, що ті границї орґанїчного житя мусять бути важні також на иньших сьвітах, під иньшим тисненєм атмосфери, чи може вони властиві тілько нашій землї? Та коли-б ми навіть приняли ті границї орґанїчного житя як усюди важні, приняли неможливість житя на розпалених, блискучих сонцях, то про те в тих безмірних просторах у незлїчимій масї випадків мусить бути можливе житє навіть після наших понять. Воно можливе на темних трабантах блискучих тїл, що осьвічують і огрівають їх. Зваживши се мусимо приняти, що в безмірних просторах заповнених сьвітами, де ми звичайно бачимо тишину і супокій, панує вічне житє. Те житє може не подібне до нашого, та все таки воно житє.
На нашій землї найвисший ступінь розвитку осягнуло орґанїчне житє безперечно в чоловіцї. Але се не дає нам права судити, щоб і на всїх иньших небесних тїлах, які посїдають орґанїчне житє, мав бути так само чоловік найвисшим ступнем у розвою живих орґанїзмів. Можуть істнувати сьвіти, де чоловік в найвисшим ор-
