Наконець приіхали, отворили на-остіжъ двері въ сіняхъ и въ хаті, и зъ реготомъ втащили мішокъ.
„Посмотрімо, щось тутъ лежить,“ закричали всі, кинувшись розвязувати.
Тутъ икавка, котора не переставала мучити голову черезъ цілий часъ, якъ вінъ сидівъ у мішку, такъ змоглася, що вінъ зачавъ уже икати и кашляти на все горло.
„Охъ, тутъ сидить хтось!“ закричали всі и зъ перелйку кинулись геть у двері.
„Що за чортъ! куди ви течетесь, якъ опарені?“ сказавъ, входячи въ двері, Чубъ.
„Ей, батьку!“ промовила Оксана: „въ мішку сидить хтось?“
„Въ мішку? а де ви взяли отсей мішокъ?“
„Коваль кинувъ ёго на-середъ дороги!“ сказали всі на-разъ.
„Ну, такъ чи не казавъ я?…“ подумавъ про-себе Чубъ. „Чого-жъ ви налякались? посмотримо: а ну-ко, чоловіче, прошу не прогніватись, що не називаємо по имени и отчеству, вилізай зъ мішка!“
Голова вилізъ.
