багато ще дрантя зустрічали вони. Все, зуздрівши коваля, на хвилю зупенялось, щобъ подивитись на нёго, а потімъ знову неслось дальше и робило своє; коваль все летівъ, и наразъ заблестівъ передъ нимъ Петербурхъ, увесь въ огні. (Тоді була зъ якоісь оказіі илюминація). Чортъ, перелетівши черезъ рогатку, перекинувся въ коня, и коваль побачивъ себе на шпаркімъ бігуні середъ вулиці.
Боже мій! стукъ, грімъ, блескъ; по обохъ бокахъ копичаться чотире-пятрові мури; стукъ кінъськихъ копитъ и колісъ відзивавсь громомъ и ролягався зъ чотирохъ сторонъ; доми росли и ніби зъ землі підіймались на кождімъ кроці; мости дріжали; карети літали; повозники, форейтори гукали; снігъ свистівъ підъ тисячею летячихъ зо всіхъ сторонъ саней; пішоходи давились и тиснулись по-підъ доми, нанизані лямпами, а величезні тіні іхъ мелькали по мурахъ, досягаючи головою коминівъ и кришъ.
Зъ задивомъ обзирався коваль на всі боки. Ёму здавалося, що всі доми встремили на нёго своі незлічні огняні очи и дивилисъ. Панівъ, у критихъ сукномъ шубахъ, вінъ побачивъ такъ багато, що не знавъ передъ кимъ
