Сторінка:Вечерницѣ Р.1 ч. 1—43 (1862).djvu/67

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


ДЕ?

Які минѣ та пѣсня мила,
Що дѣвча спѣвало
Надъ ручаемъ въ темно̂мъ гаю,
Якъ сонце згасало! —

Сонце гасне, якъ бувало,
Цвите лѣсъ-калина,
Шумить рѣчка по-давному, —
Но де е дѣвчина?

Юліанъ Стесловичъ.

НАРОДЪ И СЛОВЕСНОСТЬ. (Конець). Отже, як* з* попередного видко, то частію конечность выплывающа из* народного почутьяу частію опыт* здіїаньїй на литературах* иншихъ народбвъ, були причиною, що гадка о основанью повои словянськои, т. е., мало-руськои пись¬ менности нашла в*-скорі перших* ділателів*, а в* теченью одной половины столітья мае уже прекрасну заснову и на цілу Русь розтягаючеся узнанье. Теперь стоить уже така засада: розширенье просвіти межи народом* е найвышша ціль кождои словесности в* за¬ галі а руськои в* особенности. Хотячи подвигнути народ*, належить зближитись до него, а тее приближенье не насту¬ пить инакше як* лиш* тогді, коли пріймеся за середок* жива питома мова самого народу. Если мова народна, в* пись¬ менность введена, має бути справдешнымъ образом* живои устной мовы, то вона повинна вміщати в* собі всі голо¬ вни признаки так* що до вніиіного вида, як* що до вну¬ треннего способу выраженья понятій. Лиш* таким* ділом* означиться ей питомый характер*, ‘который по всі часы буде народный, и'утримає завсігди письменнбсть натакбм* становищу, якого потреба, абы вона не потеряла свое при- значенье в* народі. З* уведеньемъ языка до письменности, утворяюгься, як* тее звичайно на наших* литературах* бачимо, два го- ловкыи рожай сгиля популярный и науковый, которых* зна¬ ченье туг* ближше объясняти не конечно. Всякій понимав, що стиль науковый не може ничоли.бути такій самый, як* той язык*, которым* говориться в* житью повседнешнбмъ, бо сгил* науковый, то не що инше, як* язык* понятій, ко- тири людській дух*, як* той безконечный творець, завсігди производить, а котори ново придбаными словами выражати потреба. Однакже се може бути дивно, для-чого стиль по¬ пулярный, як* теє також* , замічаємо на иншихъ литерату¬ рах*, бдъ живои народной мавы, не то уже внішним* ви¬ дом*, але бо и самым* внутренным* строем* розрбзняе ся ?-г- Воно походить бдти, що давнійшими віками майже кожда из* теперішних* письменностей зачинала зvпepшy обра- зовати стиль науковый, бо поезія сама хоть звычайко віту пору припадає * популярного стиля не утворить. В* такбм* случаю вплывав стиль ученый иа образовапье популярного

стиля, и сей послідній через* теє бд* розговориои мовы бдчужаеся. Инакше мається річ* у нас*. Тут* сами околичности зділали тее, що перше зачав* образовался стиль популяр¬ ный. До выобразованья того стиля, который, можна сказати, сам* один* найліпше придався до выобразованья народном мовы в* письменности, послужить так* звана леп^а слове¬ сность. Хто роздивиться у нас*, той побачить, що наша литература на Украйні в* самбм* ділі такою дорогою сту¬ пає; шо ббдьше, вона там* уже так* далеко наперед* по¬ ступила, що годиться сказати: мало-руська мова має уже зовсім* выробленый стиль популярный. О науковыхъ пред¬ метах* мало-руським* языком* писати еще не пробовали на Украйні» бо до тепер* ще и спосббности не було. Но за то нема там* сего зла, як* у нас* в* Галичині діеся, що взявшись до образованья наукового стиля, заки стиль попу¬ лярный еще узаконився, загераемо характер* рбднои мовы, и даємо духова языка зовсім* чужій керунок*. Там*, де перше виробиться стиль популярный, то и стиль науковый будучи пбдъ его вплывом*, лучше, здббнійше, бо бдповіднійше духови языка выобразуесь; и тымъ лиш* способом*, хоть приближно, дасть осягнутися напередошна ціль иалоруськон словесности, сиріч*, абы письменность як* найменше розличалася бд* живого народного слова. А понеже у нас* в* Галичині нема ще выробленого популярного стиля, и без* уймы вспбльному малоруському слову такій стиль у нас* окремішно відроблятися не може, то слі¬ дує нам* безіусловно пріймити наш* письменный язык* з* Украины — Сей артикул* нехай послужить за введенье до подббныхъ дальших*, и за одвіт* тымъ, котори не ногуть поняти для-чого Вечерниці пишуть якось—хоч* еще дуже слабо — зъ-украинська. —<*$№№** - КНЯЗЬ ЮРІЙ БЕЛЗКІЙ. (Продовженье). ■ VIII. Казимир* не только на вні обезпечавъ городы замками и укріпленьями, бн* загадав* пбднести сословье міщаньское на Руси до степени, на яком* оно въ прочбй западной Ев- ропі а именно в* краях* німецких* або знімчеиьіх*, Польши и Литві сусідньїх*, находило ся. Про то Казимир* надає Львову 1356, Саноку 1366, Решову 1362*) и віроятно Ко- ломыи **) право магдебургское, упосажае реченн городы «) Vide BaliAski et Lipideki. Starozytna Poleka. T. НІ. Що Решив ь еще за Каз.іянра наїежавь до Русн, свідчить диплома Казимира. Codex diploroatieoe Poloniae, Vareoviae 1847. „Paco- elao haeredi de Ktotyoz donat oppidum Kzcezow cam eao loto dietricta in ter^a Rattiae eitam.“ Що Кросна також* еще >игды на Руси лежало, видко зъ Длугоша ad annum MI. Бьечъ и Сандець буди найблизцшин сусвднымн до Малооольщи належачи¬ ми мостами. оо) Стародавни Коломия лежала над* самый* Прутом*, но понеже мі¬ сто pbea в е решу вала, и частыми повенями затопляла, то по строгдмъ и цЬлковнтОмъ знищенью через* Татар* на початку XVII столітія оно па теперішие иістце перенесене збетадо.