з батогом. Дехто вже схоплюється й хоче біти назустріч, але дядько Корній робить рукою знак, озирає всіх гострим поглядом і, одриваючи, говорить:
— Стій на місці! Чого бігти? Сам під'їде, як треба. Набиваться ще…
— Атож! Стій на місці! — зараз-же підхоплюють навіть ті, що збирались було бігти, й одходять назад.
«Кацапи» теж пильнують хургона, який, нарешті, підкочує зовсім близько й зупиняється. Чоловік з батогом у руках підносить руку до козирка й, озираючи всіх, говорить:
— Драстуйте!
Дехто теж тягне рукою козирка, дехто обзивається настороженим, чекаючим голосом.
— Драстуйте й вам…
Чоловік помалу злізає з хургона й підходить до робітників, похльоскуючи батогом і бігаючи карими, хитрими очима по юрбі. Повна, дебела постать його в піджаці і штанях у чоботи ступає поважно й твердо. Запалене й заросле чорною бородою лице здається байдужим і тупим.
— Драстуйте, — знов тягне він козирка, підступивши зовсім близько.
— Драстуйте… — спокійно й поважно відповідає Корній, пронизуючи його своїми маленькими очима.
Чоловік якийсь час мовчки обдивляється, потім, ні до кого не звертаючись, ніби про себе бубонить:
— Робочих-би мені…
— А ми що: пани, чи як? — посміхається Корній.
— Наймаєтесь?
— Та вже не танцювать сюди посходились. Вам багато?
— Та так… чоловік з п'ятнадцять.
— Повноробочих чи третяків?
