Насмішки дратують Мартинівців, і вони на злість усім стають на роботу. Хазяїн почина жартувати, посміхатися й одбирати пашпорти. Навкруги — сміх, крик, балачки. Серьогова партія змішується з другими руськими та українцями й завзятіше за всіх глузує з Мартинівців.
Але ті, складаючи клунки, ув'язуючись, бігаючи по вигону, не перестають огризатись і собі глузувати з Серьогівців. Од цього на вигоні зчиняється надзвичайний ґвалт.
Нарешті всі зібрались коло хургона, на якому сидить вже хазяїн і, перелічившись, рушають.
— Гей!.. А що додому переказати? — гукають їм слідом останні. — Коли панахиди правити?
— По свому батькові прав! — огризаються задні з Мартинівців.
— Тю-тю-у!
— Не тюкай, бо пельку перервеш!
Похитуючи клунками, занадто бадьорючись, вони потроху відходять від товаришів і наближаються до бараків. Тут вони ще раз озираються і вороже махають кулаками назад. Збоку їде хазяїн і щось ласкаво, по-приятельському до їх промовляє…
