Ця сторінка вичитана
з поросятами; гавкають собаки, десь грають на гармонії, хтось лається; в повітрі стоїть запах спаленого пір'я, гною й ще чогось печеного.
— От і місто… — говорить, зідхаючи, Іван. — Землянки, міщанські хатки, поросята, поліцейські, плата за кватиру, кумасі, пересуди, — дрібно, поганенько… — і який контраст з тим покоєм степу, природи, тої бурі, повний, суцільний!.. Контрасти, контрасти, контрасти!..
