Вернув і оповідав, з ким бачив ся в касинї.
— А ти чого туди лазив?
— Як то чого? Таж мусїв лист написати.
— До кого? — перебила скоро.
— А вжеж що не до панночок, а до Ґеня. Я мусїв прецїнь написати, що ми обоє пізнїйше вступимо до того товариства. Та я й написав, що, як хто хоче перестати курити, то йому і кружків не треба. А як хто не може…
— А тютюну ти купив? — перервала — бо менї так дуже хотїло ся курити, а ти так мало лишив!
Перепрошував її, се стало ся тільки через похибку. Деж би він забув на свою Олю!
І він витягнув з кишенї нову пачку.
— Е та то якась інакша? Не така, як усе куримо.
— Бо то таке — казав — ми переконали ся, що не можемо відвикнути від куреня.
Притакнула головою.
— Отже мусимо курити — виводив далї піднесеним — поважним голосом. — А коли куримо, то тратимо гроші і здоровлє. Відвикнути
