Сторінка:Володимир Винниченко. Тайна (1927).pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

На покрівлі мансарди сміялось сонце вечора; внизу синім легким туманом повилися вулиці веселої столиці світа, віяв п'яний вогкий вітер з півдня.

Я закинув руки за голову, потягнувся, набрав повні груди вітру з півдня і радісно, щасливо засміявся.