— Ну, от… А другим разом, як будеш «ваньку валять», колєном в пузо не бий… Так можна челаєку пічонки спортить… Дурак!.. З тобою обращаєсся, как з челаєком, а ти, как свиня. Другого б зв'язали так, що й не встав би сьогодні, а ти от, помєщик, ходиш сібє. Надо совість мати!
— А разі я вдарив тебе? — тихо питав Гуня.
— Конешно, що вдарив. Я тебе, конешно, как порадошного, под сердце не бив… а то б ти не дригав ногами… Нада чуствовать обращеніє. А то другим разом, брат, каблуками бить не будемо, а прямо в ямку і вся тобі візитація… Принеси швабру!
Гуня приносив швабру, помагав Мисці прибрати в палаті, все йшло по-старому. Знов Гуня ходив собі по коридору й палатах і знов його зачіпали й жартували:
— Що, Гуня, на слободу хочеш?
— Нє…
— Назад, у тюрму хочеш?
— У тюрму…
— А ти ж на слободі був коданебудь?
— Нє… Дві недєлі всього…
Слухачі задоволено сміялись.
— Ну й Гуня! В тюрмі виріс, в тюрмі помре й на слободу не хоче. А матка була в тебе?
— А чорт єйо знає, — здвигав плечима Гуня. Слухачі падали од сміху.
— Що ж тебе ариштанти родили, чи що?
— Нє… Дай папироску!
Йому давали. Він уважно обдивлявся її, обережно закурював і, задоволено посміхнувшись, ніжно говорив:
— Спассі-і-ба…
Потім знов на нього «находило». І знов «дневальні» сердились, в'язали його, били каблуками під боки й кидали на койку. І знов на другий день Миска
